Тема: Складання рецензії, анотації до твору Мольєра «Міщанин-шляхтич».

Завдання 1. Опрацювати матеріал

- Рекомендації зі складання анотації (додаток1)

- Як писати рецензію: настанови (додаток2)

Завдання 2.

Написати рецензію або анотацію до твору Мольєра «Міщанин-шляхтич».

Додаток1.

Рекомендації зі складання анотації

Анотація - це один з видів скороченої форми представлення наукового тексту. Її призначення - привернути увагу читача, пробудити читацький інтерес сполученням суті дослідження за допомогою мінімальної кількості мовних засобів.

Існують наступні вимоги до структури та змісту анотації:

• Інформативність і змістовність. Анотація повинна в узагальненому вигляді представляти зміст статті. У тексті анотації не варто використовувати загальні фрази, а також вказувати несуттєві деталі й загальновідомі положення. Передісторія (історія питання) може бути наведена тільки в тому випадку, якщо вона прямо пов'язана з розкриттям мети дослідження.
• Оригінальність. Слід уникати прямих повторів будь-яких фрагментів роботи. Назва статті не повинна дублюватися в тексті анотації.
• Чіткість, логічність і зв'язність викладу.
• Компактність. Обсяг анотацій до статей, що подаються в журнал, повинен становити від 100 до 250 слів.

В анотації повинні бути представлені наступні аспекти змісту статті:

• предмет, тема, мета роботи (вказуються в тому випадку, якщо вони не ясні з заголовка статті);
• метод або методологія (їх доцільно описувати в тому випадку, якщо вони відрізняються новизною або представляють інтерес з точки зору даної роботи);
• результати роботи (перевага віддається новим результатам і даними довгострокового значення, важливих відкриттів, висновків, які спростовують існуючі теорії, а також даними, які, на думку автора, мають практичне значення);
• висновки (вони можуть супроводжуватися рекомендаціями, оцінками, пропозиціями, гіпотезами, описаними в статті).

Не рекомендується:

• включати в анотацію таблиці, малюнки, схеми, діаграми і формули;
• наводити посилання на номери публікацій з пристатейного списку літератури;
• використовувати скорочення та умовні позначення, крім загальновживаних. Якщо скорочення все ж вводяться, то при першому вживанні необхідно дати їх розшифровку.

При написанні анотації необхідно пам'ятати, що для читачів, фахівців у даній галузі знань або тих, хто цікавиться даною тематикою, вона буде надалі служити коротким рефератом, що дозволяє визначити необхідність звернення до повного тексту статті. За анотацією буде оцінюватися глибина проведеного дослідження, його новизна та актуальність.

Різновиди анотацій

Виокремлюють такі види анотації:

1) сигнальна чи довідкова, характерна для видань державної бібліографії (уточнює назву чи доповнює бібліографічний опис фактичними відомостями);

2) оціночна, характерна науково-допоміжній бібліографії (критична оцінка документа);

3) рекомендаційна, що співвідноситься з відповідним видом бібліографії (характеризує зміст з врахуванням потреб цільової групи).

За повнотою відбиття змісту розрізняють 2 категорії анотацій: загальну (характеризує зміст документа в цілому) і аналітичну (характеризує частину чи аспект змісту), а за кількістю анотованих документів – монографічну та групову. За сферами використання анотації бувають бібліографічні, видавничі та книготоргівельні.

Структура анотації книги

Орієнтовно змістово-структурна модель анотації виглядає так:

відомості про автора, упорядника;

про текст, що містить видання;

характеристика змісту твору;

про науково-довідковий апарат;

про оформлення, ілюстрації тощо;

про читацьку адресу;

цільове призначення видання.

Реквізити анотації: автор, паспортні дані книги, текст, вказівки щодо категорії читачів.

Вимоги до анотацій:

1. Анотація повинна мати лаконічну,конкретну форму, але при цьому давати містку характеристику виданню без побічної інформації. 2. Обсяг її зазвичай не має перевищувати 500 - 600 знаків. 3. Під час написання анотації використовується загальноприйнята лексика. 4. Якщо у назві є малозрозумілі слова, їх потрібно пояснити. 5. Допускаються тільки загальноприйняті слова, загальновживана лексика. 6. Не рекомендується наводити цитати з тексту. 7. Рекламні елементи не повинні викривляти об'єктивну характеристику видання.

АНОТАЦІЯ

Анотація — це короткий огляд змісту книги, статті, часто з критичною її оцінкою. Складові елементи анотації:

— короткий зміст книги, найчастіше з рецензією на зміст;

— указівки, кому цю книгу адресовано.

Анотація здебільшого вміщується на звороті титульного аркуша й служить для попереднього ознайомлення читача зі змістом книги. Іноді в анотації містяться елементи оцінки книги й короткі відомості про автора.

Важливим елементом довідкового апарату книга є бібліографічний опис, де вказано автора, назву видання і т. д.

Бібліографічний опис                                     Анотація

Автор                                                       Жанр твору

Назва                                                                 Діючі особи

Видавництв                                              Стислий зміст

Рік видання                                              Тема, проблематика

Кількість сторінок                                   Адресат

Наявність ілюстрацій                               Відомості про автора

Вимоги до анотацій:

1. Анотація повинна мати лаконічну,конкретну форму, але при цьому давати містку характеристику виданню без побічної інформації. 2. Обсяг її зазвичай не має перевищувати 500 - 600 знаків. 3. Під час написання анотації використовується загальноприйнята лексика. 4. Якщо у назві є малозрозумілі слова, їх потрібно пояснити. 5. Допускаються тільки загальноприйняті слова, загальновживана лексика. 6. Не рекомендується наводити цитати з тексту. 7. Рекламні елементи не повинні викривляти об'єктивну характеристику видання.

З р а з о к 1

Світ міфології : Популярна енциклопедія для середнього шкіль-

ного віку. — Х. : Сінтекс, 2005. — 176 с.

Книга знайомить читачів із витоками міфології народів світу, її розвитком і роллю в історії людської культури. Основна увага приділяється греко-римській, германо-скандинавській, а також слов’янській та її складовій — українській міфології. У книзі не лише викладено основні міфи, але й наведено їх тлумачення, пояснено причини їх виникнення. Знання міфів і розуміння їх змісту допоможе читачам осягнути глибинний зміст творів великих майстрів мистецтва, створених на основі міфологічних сюжетів.

Книгу призначено для дітей середнього шкільного віку.

Додаток2.

Як писати рецензію: настанови

Як писати рецензію? Таке питання рано чи пізно постає перед кожним школярем і студентом. Вам доводиться писати про книги, вистави чи фільми, які ви переглядаєте, а подекуди й на наукові роботи своїх колег. Якщо ви отримали таке завдання, але не знаєте з чого почати, цей матеріал для вас!

Рецензія — відгук, розбір та оцінка художнього (літературного, театрального, музичного, кінематографічного та ін.), наукового або науково-популярного твору; жанр літературної критики та газетно-журнальної публіцистики.

Рецензія – це відгук, призначений для складання вражень про твір (книгу, гру, фільм) у цільової аудиторії. Це невеликий (стандартний обсяг 1800-3600 знаків, одна-дві сторінки формату А4) текст, який містить огляд, розбір та аналіз твору. Сьогодні ми говоритимемо про книжкові рецензії, хоча багато зі сказаного можна спроектувати на фільми, ігри, музичні диски тощо.

Рецензія буває:

Офіційна – друкується в урядовому або відомчому виданні з приводу виходу книги державного значення. Пишеться суворим канцеляритом, з дотриманням усіх норм етикету, нейтральна або стримано-хвалебна.

Функціональна – для складання враження про книгу в контексті конкретних задач і цілей: чи підходить твір для конкретного видавництва та серії, як успішно можна його продати, чи висвітлює він якісь певні питання. Пишеться ясно і доступно. Вміст важливіший за форму.

Інформативна – для потенційних читачів і покупців, з метою допомогти прийняти рішення – варто читати чи ні. Пишеться просто, можна додати трохи красивості і краплину аналізу, рекомендовано увінчати кількома характерними цитатами.

Есе на тему – міркування про марність всього існуючого з використанням книги у вигляді відправної точки. Чим красивіше і загадковіше написано, тим краще; політ думки рецензента обмежений лише її наявністю.

Публіцистична – автор загострює увагу на проблемі, від якої суспільство от-от загнеться. Пишеться яскраво, жорстко, влучно, обов’язково спірно – щоб більше списів зламали при обговоренні.

Критична – твір (а часто й автора) анатомують, препаруюсь і розбирають за літерами: що сказав, що хотів сказати, що подумали читачі, хто з них де помилився і як добре, що розумник-рецензент все це помітив. Основні вимоги – слідкувати за логікою, не опускатися до простого кидання послідом, аргументувати свою позицію. А також стежити, аби у тексті рецензії не було помилок: критик, який володіє матеріалом гірше за того, кого критикує – жалюгідне видовище.

Проплачена – наперед хвалебний чи ганебний відгук про книгу. При написанні важливо не перестаратися з дьогтем чи сиропом, інакше знудить навіть замовника, і він не заплатить.

Особистий відгук – суб’єктивне враження про книгу, без спроб об’єктивної критики чи аналізу. Пишеться живою мовою спілкування, припускаються жаргонізми та сленг (в усіх інший типах рецензій вони вкрай небажані).

Дуже часто рецензією  називають офіційний відгук на будь-який текст, що аналізується, оцінюється. Рецензент повинен добре розуміти зміст книги (кінофільму, вистави…), але від нього не вимагається переказу змісту прочитаного (проглянутого..,).

Необхідно показувати твір, що рецензується, так, щоб стала зрозумілою його тема, ідейна спрямованість, характер героїв, зміст вчинків, їхній настрій, позиція автора. Також потрібно відзначити художні особливості твору (вистави, фільму…), особливості його композиції, авторського стилю, вказати позитивні сторони твору, відзначити недоліки.

У рецензії використовується науковий, науково-популярний, навчально-науковий, але найчастіше — публіцистичний стиль мовлення.

Рецензія відрізняється від відгуку або есе як за змістом, так і за формою. Як уже говорилось:

• зміст рецензїі — це аналіз твору;
• зміст відгуку — це загальна оцінка твору;
• зміст есе — це враження та роздуми автора, які викликані сприйняттям теми твору.

Більш жорсткі вимоги пред’являють і до форми рецензії. На відміну від відгуку або есе, вона пишеться завжди за певним планом. У рецензії використовуються деякі стандартні мовленнєві звороти, які забезпечують зв’язність та логічність викладу:

• оцінюючи роботу в цілому;
• в цілому можна сказати;
• наприкінці хочеться відзначити;
• на початку статті (нарису, вистави…) повідомляється (викладаються факти, розповідається про…)

Готуємося писати рецензію

1. Прочитайте твір (перегляньте кінофільм, відвідайте виставу…), за якою будете писати рецензію.
2. Визначте теми, що розвиває автор твору, який ви рецензуєте.
3. Прокоментуйте назву твору.
4. Висловте свою думку про зміст твору, проблеми, які порушує автор, про ідею твору.
5. Напишіть, чи вважаєте ви проблеми, про які пише автор, актуальними в наш час; чи поділяєте ви точку зору автора на ці проблеми.
6. Розкажіть, в чому збігається чи не збігається ваше сприйняття предмета мовлення з авторським.
7. Відзначте мовленнєві засоби, які складають своєрідність стилю автора.

Готуємося писати рецензію

1. Прочитайте твір (перегляньте кінофільм, відвідайте виставу…), за якою будете писати рецензію.
2. Визначте теми, що розвиває автор твору, який ви рецензуєте.
3. Прокоментуйте назву твору.
4. Висловте свою думку про зміст твору, проблеми, які порушує автор, про ідею твору.
5. Напишіть, чи вважаєте ви проблеми, про які пише автор, актуальними в наш час; чи поділяєте ви точку зору автора на ці проблеми.
6. Розкажіть, в чому збігається чи не збігається ваше сприйняття предмета мовлення з авторським.
7. Відзначте мовленнєві засоби, які складають своєрідність стилю автора.