Основне місце серед таких методів, виявлених в арсеналі світової і вітчизняної педагогічної практики, належить сьогодні методу проектів.
В основу методу проектів покладена ідея спрямованості навчально-пізнавальної діяльності школярів на результат, який досягається під час розв'язання тієї чи іншої практично або теоретично значущої проблеми.
Зовнішній результат можна побачити, усвідомити, застосувати в реальній практичній діяльності.
Внутрішній результат .— досвід діяльності — стає безцінним надбанням учня, поєднуючи в собі знання й уміння., компетенції н цінності.
На долю вчителя припадає складна задача вибору проблем для проектів, а проблеми ці можна брати тільки з навколишньої дійсності, з життя.
Цілі мають право на існування!
Цей ритм, заданий класно-урочною системою життя, дуже зручний за вдяки своїй визначеності, чіткості й організованості. Він близький тому вчителю, який звик пливти за течією, не замислюючись про мету своєї діяльності й про цілі своїх учнів.
Які ж реальні цілі кожного учасника класно-урочного процесу? Саме реальні цілі, а не абстрактне, задане ззовні «формування гармонійної, всебічно розвиненої особистості». Можливо, «створення умов для розвитку особистості»? «А які це умови і як їх створювати?» — запитає вчитель-практик і, найімовірніше, залишиться без відповіді.
Чесна розмова про мету буде, напевно, приблизно такою:
• єдина реальна мета вчителя — виконати програму;
• мета учня в кращому випадку — стати розумнішим, в іншому — вивчити те, що знадобиться під час іспиту, в гіршому — перетерпіти роки шкільного навчання.
Наскільки значною буде цінність знеособленої освіченості в нинішньому столітті, сказати важко. У всякому разі більшість школярів вже не мотивують ідеал «людини обізнаної» — продукту класно-урочного навчання. Але чи є альтернатива?
Вашій увазі пропонується принципово інша (хоча й не нова) філософія побудови освітнього процесу. Як прийнято вважати, вона бере свій початок у працях Джона Дьюї. Саме цей американський учений сто років тому запропонував будувати навчання на активній основі, через доцільну діяльність учня, враховуючи його особисті інтереси й особисті цілі. Для того щоб учень сприймав знання як насправді потрібні йому, особисто значущі, необхідна проблема, узята з реального життя, знайома й значуща для дитини, для розв'язання якої йому доведеться застосувати вже отримані знання і уміння, а також і нові, які ще належить здобути.
«Розв'язати проблему» означає застосувати в даному випадку необхідні знання й уміння з різних сфер життя, отримавши реальний і відчутний результат.
«Уявіть собі дівчину, яка пошила собі сукню. Якщо вона вклала душу у свою роботу, працювала охоче, із любов'ю, самостійно зробила викрійку і придумала фасон сукні, самостійно його пошила, то це й є зразок типового проекту, у власне педагогічному сенсі цього слова». Так писав у 1918 р. один з основоположників «методу проектів», послідовник Джона Дьюї. професор педагогіки учительського коледжу при Колумбійському університеті Уїльям Херд Кілпатрик.
З історії методу проектів
Основоположником педагогічного методу проектів вважається Дж. Дьюї (1859—1952), американський філософ-прагматик, психолог і педагог. Щоправда, в жодній зі своїх праць він не вживає слово «проект» стосовно педагогічного методу. Однак кожна сторінка, написана рукою Дьюї, випромінює пафос зв'язку школи з життям, з особистим досвідом дитини й колективним досвідом людського суспільства. Все це — ознаки школи, основною формою організації освітнього процесу якої є проектна діяльність.
З початку XX ст. метод проектів стає надзвичайно популярним в американській школі. Він якнайкраще відповідає духові й побуту заповзятливих і життєлюбних жителів Об'єднаних Штатів. Американці назвали метод проектів «наш метод шкільної роботи».
У 1910-ті рр. професор Коллынгс , організатор тривалого експерименту в одній із сільських шкіл штату Міссурі, запропонував першу у світі класифікацію навчальних проектів:
1) «проекти ігор» — дитячі заняття, безпосередньою метою яких є участь у різного роду груповій діяльності (різноманітні ігри, народні танці, драматизації, різного роду розваги тощо);
2) «екскурсійні проекти», які передбачали доцільне вивчення проблем, пов'язаних із навколишнім середовищем і суспільним життям;
3) «розповідні проекти» — розробляючи їх, діти мали на меті «отримати задоволення від розповіді в різних формах»: в усній, письмовій, вокальній (пісня), художній (картина), музичній (гра на роялі) тощо;
4) «конструктивні проекти» націлені на створення конкретного, корисного продукту: виготовлення пастки для кролів, приготування какао для шкільного сніданку, будівництво сцени для шкільного театру та ін.
В експериментальній школі, що працювала під керівництвом Коллінгса винятково за методом проектів, за один перший рік роботи було задумано, пророблено й доведено до завершення власне дітьми 58 «екскурсійних проектів»; 54 «проекти ігор»; 92 «конструктивних проекти»: 396 «розповідних проектів». Керувала всіма шістьмастами проектами лише одна вчителька цієї школи.
На межі 1910-1920-х рр. метод проектів входить у практику вітчизняної школи. Це історія, сповнена драматизму. Спочатку — «перспективний», а незабаром й «універсальний метод». Не більше ніж через п'ять років — «легковажне прожектерство». Так коливалися оцінки методу проектів в офіційній педагогіці.
Сучасні дослідники історії педагогіки відзначають, що використання «методу проектів» у радянській школі в 1920-ті рр. насправді призвело до неприпустимого падіння якості навчання. Причинами цього явища є:
1) відсутність підготовлених педагогічних кадрів, здатних працювати з проектами; ,
2) слабка розробленість методики проектної діяльності;
3) гіпертрофія «методу проектів» в обмеженні інших методів навчання;
4) поєднання «методу проектів» з педагогічно неграмотною ідеєю «комплексних програм».
«АНАТОМІЯ»
НАВЧАЛЬНОГО ПРОЕКТУ
Основні вимоги до проекту
Робота за методом проектів — це відносно високий рівень складності педагогічної діяльності, який передбачає серйозну кваліфікацію вчителя. Якщо більшість загальновідомих методів навчання вимагають наявності лише традиційних компонентів навчального процесу — вчителя, учня (або групи учнів) і навчального матеріалу, який необхідно засвоїти, то вимоги до навчального проекту — цілком особливі.
1. Необхідна наявність соціальнозначущої задачі (проблеми) — дослідної, інформаційної, практичної.
Подальша робота над проектом — це розв'язання даної проблеми. В ідеальному випадку проблема означена перед проектною групою зовнішнім замовником. Наприклад: учні школи відвідують спортивний кпуб, керівництво якого замовило проектній групі дизайн оформлення приміщень клубу. Однак у ролі замовника може виступати й сам вчитель (проект підготовки методичних посібників для кабінету біології), і самі учні (проект, розроблення сценарію й проведення шкільного свята).
Пошук соціально значущої проблеми — одна з найбільш складних організаційних задач, яку доводиться розв'язувати вчителеві — керівникові проекту разом з учнями — проектантами.
2. Робота над проектом розпочинається з планування дій щодо розв'язання проблеми, інакше — з проектування самого проекту,
насамперед, з визначення вигляду
продукт)' й форми презентації.
Найважливішою частиною плану є поопераційне розроблення проекту, в якому зазначений перелік конкретних дій із вказівкою виходів, термінів і відповідальних. Але деякі проекти (творчі, рольові) не можна одразу чітко спланувати цілком.
3. Кожний проект обов'язково ви-
магає дослідної роботи учнів.
Таким чином, відмітна ознака проектної діяльності — пошук інформації, яка потім буде оброблена, осмислена й подана учасниками проектної групи.
4. Результатом роботи над проектом, інакше кажучи, виходом проекту є продукт. У загальному вигляді це засіб, який розробили учасники проектної групи для розв'язання порушеної проблеми.
5. Підготовлений продукт повинен бути поданий замовникові і (або) представникам громадськості, причому поданий достатньо переконливо, як найбільш прийнятний засіб розв'язання проблеми.
Таким чином, проект вимагає на завершальному етапі презентації свого продукту.
Тобто проект — це «п'ять П»:
Проблема — Проектування (планування) — Пошук інформації — Продукт — Презентація.
Шосте «П» проекту — його Портфоліо, тобто Папка, в якій зібрано всі робочі матеріали проекту, у тому числі чернетки, денні плани, звіти та ін.
Важливе правило: кожний етап роботи над проектом повинен мати свій конкретний продукт!
Структура навчального проекту
Будь-який проект, незалежно від типу, має практично однакову структуру. Це дозволяє скласти єдину циклограму проведення проекту будь-якого типу (довгострокового або короткострокового, групового або індивідуального) і будь-якої тематики.
Циклограма роботи над проектом: альтернативні варіанти
Відповівши узагальнено на питання, що являє собою навчальний проект, розглянемо, як він може бути реалізований в освітньому процесі.
У сучасній світовій і вітчизняній педагогіці існує декілька десятків детальнорозроблених технологій проектної діяльності. Найбільший інтерес мають, певно, ті з них, що апробовані у вітчизняних школах і на практиці довели свою життєздатність. Пропонуємо Вашій увазі деякі з них.
Модель № 1
1. Визначення предмета, теми, мети і задачі проекту, вибір керівника (1—2 місяці).
2. Виконання роботи (2-3 місяці).
3. Попередній захист роботи у своєму або іншому класі з метою виявлення рівня розуміння й володіння матеріалом, а також формування уміння розуміти питання й відповідати на них (І місяць).
4. Власне захист на експертній раді школи (2 місяці).
5. Підбиття підсумків: загальношкільна конференція за підсумками року.
Запропонована схема роботи запозичена з практики роботи наукових товариств учнів (НТУ), що отримали широке розповсюдження у вітчизняній школі на межі 1980—1990-х рр.
Однак, на відміну від проектної діяльності, робота НТУ обмежувалася винятково дослідним колом тем, перевагою монопредметних проблем, не завжди помітним зв'язком з практичним позашкільним життям учнів, а також неуважністю до творчої форми продукту дослідження.
Модель № 2
Робота над проектом розпочинається з рішення шкільного парламенту про захист проекту. Після цього завідуючі кафедр визначають проблеми, створюють «майстерні», в роботі яких має право взяти участь будь-який учень школи, що цікавиться даними питаннями. Група розробників (завідуючи кафедрами) вибудовують концепцію, визначають пріоритетні задачі проекту. Діти окреслюють проміжні задачі, шукають шляхи їх розв'язання, координують свою діяльність.
Предметні індивідуальні проекти прирівнюються до складання предметного іспиту.
Модель № З
Протягом навчального року виконується 4 масштабних, довгострокових і. як правило, міжпредметних проекти(ПРОТЯГОМ НАВЧАЛЬНОЇ ЧВЕРТІ РЕАЛІЗУЄТЬСЯ ОДИН ПРОЕКТ). НАВОДИМО ЦИКЛОГРАМУ РОБОТИ В КОЖНІЙ ЧВЕРТІ.
1. ПЕДРАДА, ПРИСВЯЧЕНА ПРОЕКТНІЙ РОБОТІ. ВИБІР НАПРЯМКУ Й ТЕМ. ПРИЗНАЧЕННЯ КЕРІВНИКІВ ПРОЕКТІВ. ПЛАНУВАННЯ ПРОЕКТНОЇ РОБОТИ ШКОЛИ НА ЧВЕРТЬ (ДЛЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО КОНТРОЛЮ) (1-Й ТИЖДЕНЬ ЧВЕРТІ).
2. ФОРМУВАННЯ СКЛАДУ ПРОЕКТНИХ ГРУП. ОБГОВОРЕННЯ ПРИНЦИПІВ РОБОТИ В ТВОРЧИХ ГРУПАХ. ПОРУШЕННЯ ДОСЛІДНИЦЬКИХ ЗАДАЧ, ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ В ГРУПАХ (2-Й ТИЖДЕНЬ ЧВЕРТІ).
3. ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЕТАП РОБОТИ НАД ПРОЕКТАМИ. ВИБІР ФОРМИ ПРОДУКТУ (3-Й ТИЖДЕНЬ ЧВЕРТІ).
4. ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОЇ ЧАСТИНИ ПРОЕКТІВ, ОФОРМЛЕННЯ ПРОДУКТУ І ПОРТФОЛІО ПРОЕКТУ (4-Й І НАСТУПНІ ТИЖНІ ЧВЕРТІ).
5. ПРЕЗЕНТАЦІЯ ПРОЕКТІВ. УРОЧИСТИЙ ЗАКЛЮЧНИЙ ВЕЧІР, НА ЯКОМУ ДЕМОНСТРУЮТЬСЯ ФРАГМЕНТИ ПРЕЗЕНТАЦІЙ КРАЩИХ ПРОЕКТІВ ЧВЕРТІ. (ПЕРЕДОСТАННІЙ ТИЖДЕНЬ ЧВЕРТІ.)
6. ОЦІНКА ВИКЛАДАЧАМИ ДІЯЛЬНОСТІ УЧАСНИКІВ ПРОЕКТНИХ ГРУП Й УКЛАДАННЯ РЕЙТИНГУ УЧАСТІ УЧНІВ У ПРОЕКТІ (ЗА 100-БАЛЬНОЮ ШКАЛОЮ.) ПЕДРАДА ЩОДО ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ ПРОЕКТНОЇ РОБОТИ В ДАНІЙ ЧВЕРТІ. ЗАГАЛЬНОШКІЛЬНА ЛІНІЙКА ІЗ ВИСЛОВЛЕННЯМ ПОДЯКИ АКТИВНИМ УЧАСНИКАМ ПРОЕКТУ. (ОСТАННІЙ ТИЖДЕНЬ ЧВЕРТІ.)
МОДЕЛЬ № 4
БАЗУЄТЬСЯ НА «ТЕХНОЛОГІЇ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ», РОЗРОБЛЕНОЇ Є. С. ПОЛАТ.
1. НАСТАНОВНЕ ЗАНЯТТЯ: МЕТА, ЗАДАЧІ ПРОЕКТНИХ РОБІТ, ОСНОВНИЙ ЗАДУМ, ПРИБЛИЗНА ТЕМАТИКА Й ФОРМИ ПРОДУКТІВ МАЙБУТНІХ ПРОЕКТІВ.
2. СТЕНДОВА ІНФОРМАЦІЯ ПРО ПРОЕКТНУ РОБОТУ.
3.
НАДАННЯ ПИСЬМОВИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ МАЙБУТНІМ АВТОРАМ (ТЕМИ, ВИМОГИ, ТЕРМІНИ, ГРАФІКИ КОНСУЛЬТАЦІЙ ТА ІН.).
4.
КОНСУЛЬТАЦІЇ З ВИБОРУ ТЕМАТИКИ НАВЧАЛЬНИХ ПРОЕКТІВ, ФОРМУЛЮВАННЯ ІДЕЙ І ЗАДУМІВ.
5. ФОРМУВАННЯ ПРОЕКТНИХ ГРУП.
6. ГРУПОВЕ ОБГОВОРЕННЯ ІДЕЙ МАЙБУТНІХ ПРОЕКТІВ, УКЛАДАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПЛАНІВ РОБОТИ НАД ПРОЕКТАМИ.
7. ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТЕМАТИКИ ПРОЕКТІВ ТА ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПЛАНІВ РОБОТИ НАД НИМИ.
8. ПОШУКОВИЙ ЕТАП.
9. ПРОМІЖНІ ЗВІТИ УЧНІВ.
10. ІНДИВІДУАЛЬНІ Й ГРУПОВІ КОНСУЛЬТАЦІЇ ЩОДО ЗМІСТУ Й ПРАВИЛ ОФОРМЛЕННЯ ПРОЕКТНИХ РОБІТ.
11. УЗАГАЛЬНЮЮЧИЙ ЕТАП: ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ.
12. ПОПЕРЕДНІЙ ЗАХИСТ ПРОЕКТІВ.
13. ДООПРАЦЮВАННЯ ПРОЕКТІВ З УРАХУВАННЯМ ЗАУВАЖЕНЬ І ПРОПОЗИЦІЙ.
14. ФОРМУВАННЯ ГРУП РЕЦЕНЗЕНТІВ, ОПОНЕНТІВ І «ЗОВНІШНІХ» ЕКСПЕРТІВ.
15. ПІДГОТОВКА ДО ПУБЛІЧНОГО ЗАХИСТУ ПРОЕКТІВ.
16. ГЕНЕРАЛЬНА РЕПЕТИЦІЯ ПУБЛІЧНОГО ЗАХИСТУ ПРОЕКТІВ.
17. КООРДИНАЦІЙНА НАРАДА ОСІБ, ВІДПОВІДАЛЬНИХ ЗА ПРОВЕДЕННЯ ЗАХОДУ.
18. ЗАКЛЮЧНИЙ ЕТАП: ПУБЛІЧНИЙ ЗАХИСТ ПРОЕКТІВ.
19. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ, АНАЛІЗ ВИКОНАНОЇ РОБОТИ.
20. ПІДСУМКОВИЙ ЕТАП. ПОДЯКИ УЧАСНИКАМ, УЗАГАЛЬНЕННЯ МАТЕРІАЛІВ, ОФОРМЛЕННЯ ЗВІТІВ ПРО ВИКОНАНУ РОБОТУ.
Класифікація проектів
за провідною діяльністю учнів
НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЕКТ ЯК КОМПЛЕКСНИЙ І БАГАТОЦІЛЬОВИЙ МЕТОД МАЄ ВЕЛИКУ КІЛЬКІСТЬ ФОРМ І РІЗНОВИДІВ. ЩОБ РОЗІБРАТИСЯ В НИХ, ПОТРІБНІ ПРИНАЙМНІ ТРИ РІЗНОМАНІТНІ КЛАСИФІКАЦІЇ. РОЗПОЧНЕМО З НАЙГОЛОВНІШОЇ, ЯКА ВИЗНАЧАЄ ЗМІСТОВУ СПЕЦИФІКУ КОЖНОГО ПРОЕКТУ.
Практико-орієнтований проект НАЦІЛЕНИЙ НА СОЦІАЛЬНІ ІНТЕРЕСИ САМИХ УЧАСНИКІВ ПРОЕКТУ АБО ЗОВНІШНЬОГО ЗАМОВНИКА.
ПРОДУКТ ЗАЗДАЛЕГІДЬ ВИЗНАЧЕНИЙ І МОЖЕ БУТИ ВИКОРИСТАНИЙ У ЖИТТІ КЛАСУ, ШКОЛИ, МІКРОРАЙОНУ, МІСТА, ДЕРЖАВИ. ПАЛІТРА РІЗНОМАНІТНА — ВІД НАВЧАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ ДЛЯ КАБІНЕТУ ФІЗИКИ ДО ВІДНОВЛЕННЯ ЕКОНОМІКИ РОСІЇ. ВАЖЛИВО ОЦІНИТИ РЕАЛЬНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ПРОДУКТУ НА ПРАКТИЦІ І ЙОГО СПРОМОЖНІСТЬ РОЗВ'ЯЗАТИ ПОРУШЕНУ ПРОБЛЕМУ.
Дослідний проект ЗА СТРУКТУРОЮ НАГАДУЄ СПРАВЖНЄ НАУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ.
ВІН ВМІШУЄ ОБГРУНТУВАННЯ АКТУАЛЬНОСТІ ВИБРАНОЇ ТЕМИ, ОКРЕСЛЕННЯ ЗАДАЧ ДОСЛІДЖЕННЯ, ОБОВ'ЯЗКОВЕ ВИСУВАННЯ ГІПОТЕЗИ З ПОДАЛЬШОЮ ЇЇ ПЕРЕВІРКОЮ, ОБГОВОРЕННЯ ОТРИМАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ. ПРИ ЦЬОМУ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ МЕТОДИ СУЧАСНОЇ НАУКИ: ЛАБОРАТОРНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ, МОДЕЛЮВАННЯ, СОЦІОЛОГІЧНЕ ОПИТУВАННЯ ТА ІНШІ.
Інформаційний проект СПРЯМОВАНИЙ НА ЗБІР ІНФОРМАЦІЇ ПРО ЯКИЙСЬ ОБ'ЄКТ, ЯВИЩЕ З МЕТОЮ ЇЇ АНАЛІЗУ, УЗАГАЛЬНЕННЯ Й ПОДАННЯ ДЛЯ ШИРОКОЇ АУДИТОРІЇ.
ВИХОДОМ ТАКОГО ПРОЕКТУ ЧАСТО Є ПУБЛІКАЦІЯ В ЗМІ, У ТОМУ ЧИСЛІ В ІНТЕРНЕТІ. РЕЗУЛЬТАТОМ ТАКОГО ПРОЕКТУ МОЖЕ БУТИ Й СТВОРЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА КЛАСУ АБО ШКОЛИ.
Творчий проект ПЕРЕДБАЧАЄ МАКСИМАЛЬНО ВІЛЬНИЙ І НЕТРАДИЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ. ЦЕ МОЖУТЬ БУТИ АЛЬМАНАХИ, ТЕАТРАЛІЗАЦІЇ, СПОРТИВНІ ІГРИ, ТВОРИ ОБРАЗОТВОРЧОГО АБО ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОГО МИСТЕЦТВА, ВІДЕОФІЛЬМИ ТОЩО.
Рольовий проект. РОЗРОБЛЕННЯ Й РЕАЛІЗАЦІЯ ТАКОГО ПРОЕКТУ НАЙБІЛЬШ СКЛАДНІ. БЕРУЧИ УЧАСТЬ В ЦЬОМУ ПРОЕКТІ, ПРОЕКТАНТИ ВИКОНУЮТЬ РОЛІ ЛІТЕРАТУРНИХ АБО ІСТОРИЧНИХ ПЕРСОНАЖІВ, ВИГАДАНИХ ГЕРОЇВ І Т. ІН. РЕЗУЛЬТАТ ПРОЕКТУ ЗАЛИШАЄТЬСЯ ВІДКРИТИМ ДО САМОГО ЗАКІНЧЕННЯ. ЯК ЗАВЕРШИТЬСЯ СУДОВЕ ЗАСІДАННЯ? ЧИ БУДЕ РОЗВ'ЯЗАНИЙ КОНФЛІКТ ТА УКЛАДЕНИЙ ДОГОВІР?
ЗВИЧАЙНО, ВСІ П'ЯТЬ ПЕРЕРАХОВАНИХ ЦІЛЬОВИХ НАПРЯМКІВ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ АЛІЗУЮТЬСЯ в кожному проекті. У ЦЬОМУ СМИСЛІ БУДЬ-ЯКИЙ ПРОЕКТ—ДОСЛІДНИЙ, ТАК САМО, ЯК БУДЬ-ЯКИЙ — ТВОРЧИЙ, РОЛЬОВИЙ, ПРАКТИКО-ОРІЄНТОВАНИЙ АБО ІНФОРМАЦІЙНИЙ. ТОМУ ПІДКРЕСЛИМО: ЙДЕТЬСЯ НЕ ПРО ЄДИНУ, А ПРО ДОМІНУЮЧУ СПРЯМОВАНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ УЧАСНИКІВ ТОГО ЧИ ІНШОГО ПРОЕКТУ.
Класифікація проектів
за комплексністю
й характером контактів
За комплексністю (інакше кажучи, за предметно-змістовою сферою) можна виділити два типи проектів.
1) Монопроекти проводяться, як
правило, в межах одного пред-
мета або однієї галузі знання,
хоча й можуть використовува-
ти інформацію з інших галузей
знань і діяльності.
Керівником такого проекту є вчитель-предметник, консультантом — вчитель іншої дисципліни.
Такі проекти можуть бути, наприклад, літературно-творчими, природничо-науковими, екологічними, мовними (лінгвістичними), культурознавчими, спортивними, історичними, географічними, музичними.
Інтеграція здійснюється вданому випадку на етапі підготовки продукту й презентації: наприклад, комп'ютерна верстка літературного альманаху або музичне оформлення спортивного свята.
Такі проекти можуть проводитися (з певними застереженнями) в межах класно-урочної діяльності.
2) Міжпредметні проекти здійсню-
ються винятково в позаурочний
час і під керівництвом декількох
фахівців з різних галузей знань.
Вони вимагають глибокої змістовної інтеграції уже на етапі порушення проблеми.
Наприклад, проект з теми «Проблема людської гідності в російському суспільстві XIX—ХХст.» вимагає наявності одночасно історичного, літературознавчого, культурологічного, психологічного й соціологічного підходів.
Проекти можуть розрізнятися і за характером контактів між учасниками. Вони можуть бути:
• внутрішньокласними;
• внутрішньошкільними;
• регіональними (різного масштабу);
• міжрегіональними (в межах однієї держави);
міжнародними
Останні два типи проектів (міжрегіональні та міжнародні), як правило, є телекомунікаційними, оскільки вимагають для координації діяльності учасників взаємодії в мережі Інтернет, а отже, орієнтовані на використання сучасних комп'ютерних технологій.
Класифікація проектів за тривалістю
Міні-проекти можна провести впродовж одного уроку або його частини.
Їх застосування найбільш продуктивне на уроках іноземної мови.
Приклад: проект «Укладання рекламного модуля англійською мовою», 11 клас; робота в групах; тривалість — 20 хвилин (10 хвилин на підготовку, по 2 хвилини на презентацію, кожної групи).
Короткострокові проекти вимагають відведення 4-6 уроків.
Уроки використовуються для координації діяльності учасників проектних груп, тоді як основна робота щодо збору інформації, виготовлення продукту й підготовки презентації здійснюється під час позакласної діяльності та вдома.
Приклад: проект «Елемент XX століття», хімія, 10 клас; робота в групах; тривалість — 4 уроки. 1 -й урок: визначення складу проектних груп; визначення завдання проектних груп — збір інформації за темою свого проекту. 2-й урок: звіти груп щодо зібраної інформації, визначення продуктів і форм презентації.
3-й і 4-й спарені уроки: презентація готових проектів, їхнє обговорення й оцінка.
Тижневі проекти здійснюються в групах у ході проектного тижня.
Для їх виконання потрібно приблизно 30—40 годин і вони цілком проходять за участі керівника. Можливе поєднання класних форм роботи (майстерні, лекції, лабораторний експеримент) з позакласними (екскурсії, експедиції, натурні відеозйомки та ін.). Все це в поєднанні з глибоким «зануренням» у проект робить проектний тиждень оптимальною формою організації проектної діяльності.
Річні проекти можуть здійснюватися як у групах, так і індивідуально.
У деяких школах ця робота традиційно проводиться в межах учнівських наукових товариств. Цілком річний проект — від визначення проблеми й теми до презентації (захисту) виконується в позаурочний час.
За організацією найбільше відрізняються одне від одного такі популярні види проектів:
• проекти, що виконуються протягом уроків (міні-проекти і середньострокові);
• проекти, що виконуються протягом проектного тижня;
• телекомунікаційні проекти (середньо- і довгострокові).
Форми продуктів проектної діяльності
Вибір форми продукту проектної діяльності — важлива організаційна задача учасників проекту. Від її розв'язання значною мірою залежить, наскільки виконання проекту буде захоплюючим, захист проекту — презентабельним і переконливим, а запропоновані розв'язання — корисними для розв'язання вибраної соціально значущої проблеми.
Іноді буває, що вид продукту одразу означений темою проекту. Хрестоматійним є проект «Виготовлення повітряного змія», здійснюючи який американські школярі в 1920-ті рр. вивчали важливі закони фізики. Але найчастіше вибір продукту — складна творча задача. Проект під назвою «Дослідження впливу клімату природних зон на рослинний і тваринний світ» може завершитися захистом звичайного реферату, а може стати захоплюючою підготовкою Атласа неіснуючого материка.
Наведемо перелік (далеко не повний!) можливих виходів проектної діяльності:
• WеЬ-сайт;
• аналіз даних соціологічного опитування;
• атлас;
• атрибути неіснуючої держави;
• бізнес-план;
• відеофільм;
• відеокліп;
• виставка;
• газета;
• діюча фірма;
• журнал;
• законопроект;
• гра;
• карта;
• колекція;
• костюм;
• макет;
• модель;
• музичний твір;
• мультимедійний продукт;
• оформлення кабінету;
• пакет рекомендацій;
• лист до...;
• свято;
• прогноз;
• публікація;
• путівник;
• серія ілюстрацій;
• система шкільного самоврядування;
• казка;
• довідник;
• порівняльний аналіз;
• стаття;
• сценарій;
• навчальна допомога;
• креслення;
• екскурсія.
Деякі приклади вдало вибраних продуктів проектної діяльності:
1) щоденник подорожі римськими провінціями епохи розпаду Імперії і СРСР кінця 1980-х рр. (відео-монтаж із власним коментарем);
2) популярний посібник «Право на кожний день» (брошура із рекомендаціями і відеофільм);
3) частотний словник англійського молодіжного сленгу;
5) Маніфест Миколи II «Про дарування народу Росії Конституції»: яким він міг би бути;
6) екологічні програми моніторингу й лабораторного аналізу питної води, стани радіаційного фону й повітряного середовища в мікрорайоні (на замовлення Управи району);
7) збірка науково-фантастичних творів учнів 6-го класу «Як приймали гостей у Середньовіччі»;
8) колекція софізмів, неможливих математичних об'єктів і цікавих чисел.
Паспорт проектної роботи
Паспорт проектної роботи використовується двічі, а іноді й тричі.
Спочатку — як МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ПРОЕКТУ, яку керівник проектної групи затверджує у заступника директора школи на початку роботи над проектом.
Після цього уточнений паспорт проекту стає необхідним вступом до проектної папки (портфоліо проекту), яка подається на захисті проекту.
Нарешті, розширений варіант паспорта проектної роботи може стати ОПИСОМ ПРОЕКТУ, підготованим для публікації або для зберігання у шкільній медіатеції
Як правило, паспорт проектної роботи складається з таких пунктів*:
1) Назва проекту.
2) Керівник проекту.
3) Консультант(и) проекту.
4) Навчальний предмет, в межах якого проводиться робота з проекту.
5) Навчальні дисципліни, близькі до теми проекту.
6) Вік учнів, на яких розрахований проект.
7) Склад проектної групи (П. І. учня, клас).
8) Тип проекту (реферативний, інформаційний, дослідницький, творчий, практико-орієнтований, рольовий).
9) Замовник проекту.
10) Мета проекту (практична й педагогічна).
11) Задачі проекту (2—4 задачі, акцент на розвиваючих задачах!).
12) Питання проекту (3—4 найважливіших проблемних питання з теми проекту, на які необхідно дати відповіді учасникам у ході його виконання).
13) Необхідне обладнання.
14) Анотація (актуальність проекту, значущість на рівні школи й соціуму, особиста орієнтація, виховний аспект, стисло — зміст).
15) Передбачувані продукт(и) проекту.
16) Етапи роботи над проектом (для кожного етапу вказати форму, тривалість і місце роботи учнів, зміст роботи, вихід етапу).
17) Попереднє розподілення ролей у проектній групі.
Оформлення проектної папки І
ПРОЕКТНА ПАПКА (портфоліо проекту) — один з обов'язкових виходів проекту, що подаються під час захисту (презентації) проекту.
Задача папки підчас захисту — показати хід роботи проектної групи.
Крім того, грамотно складена проектна папка дозволяє:
• чітко організувати роботу кожного учасника проектної групи;
• стати зручним колектором інформації і довідником протягом роботи над проектом;
• об'єктивно оцінити хід роботи над завершеним проектом;
• робити висновки про особисті досягнення й зростання кожного учасника проекту протягом його виконання;
• зекономити час для пошуку інформації для проведення в подальшому інших проектів, близьких за темою.
До складу проектної папки (портфоліо проекту) входять:
1) паспорт проекту;
2) плани виконання проекту й окремих його етапів**;
3) проміжні звіти групи;
4) уся зібрана інформація з теми проекту, в тому числі необхідні ксерокопії й роздруковані матеріали з Інтернету;
5) результати досліджень та аналізу;
6) записи всіх ідей, гіпотез і рішень;
7) звіти про наради групи, проведені дискусії, «мозкові штурми» і т. ін.;
8) стислий опис всіх проблем, з якими доводиться зіштовхуватися проектантам, і засобів їх подолання;
9) ескізи, креслення, ескізи продукту;
10) матеріали до презентації (сценарій);
І 11) інші робочі матеріали й чернетки групи.
і У наповненні проектної папки беруть і участь всі учасники групи.
| Записи учнів мають бути по можливості стислими, у формі невеликих \ нарисів і анотацій.
ІУ день презентації проектів оформлена папка здається журі.
Види презентацій проектів
Вибір форми презентації проекту — за-I дача не менше,-а часто й більш склад-1 на, ніж вибір форми продукту про-! ектної діяльності. Набір «типових» \ форм презентації, взагалі, надто обмежений, а тому тут потрібен особливий політ фантазії (у поєднанні з обов'язковим врахуванням індивідуальних інтересів і здібностей проектантів — артистичних, художніх, конструкторсько-технічних, організаційних і т. ін.).
Види презентацій них проектів можуть бути різноманітними, наприклад:
• втілення (в роль людини, істоти або неживого предмета);
• ділова гра;
• демонстрація відеофільму — продукту, створеного на основі інформаційних технологій;
• діалог історичних або літературних персонажів;
• захист на вченій раді;
• гра із залом;
• ілюстроване зіставлення фактів, документів, подій, епох, цивілізацій...;
• інсценування реальної або вигаданої історичної події;
• наукова конференція;
• наукова доповідь;
• звіт дослідної експедиції;
• прес-конференція;
• подорож;
• реклама;
• рольова гра;
• змагання;
• вистава;
• спортивна гра;
• телепередача;
• екскурсія.
Приклади вдалих презентацій проектів:
1) інсценування-діалог Свідомості, Самосвідомості й Несвідомого;
2) прес-конференція учасників експедиції на невідомий материк;
3) рольова гра, що імітує поведінку мурашок невідомого науці виду в мурашнику;
4) інсценування драматичної вистави на тему алхімії з демонстрацією реальних хімічних дослідів-парадоксів;
5) діалог за участю Чацького, представників «Фамусовської Москви» і «сучасних людей» за темою «Проблема розуму й безумства».
Система оцінки проектних робіт
Вироблення системи оцінки проектних робіт вимагає попередньої відповіді на такі питання:
• Чи передбачається включення самооцінки учасників проектних груп у загальну оцінку проекту?
• Чи передбачається надання місць (І, II, III) або номінацій (за краще дослідження, за кращу презентацію і т. ін.)?
• Чи передбачається оцінка проектів за предметними секціями (наприклад, лінгвістичною, природничо-науковою, гуманітарною) або «єдиним списком»?
Проблемними місцями в оцінці проектних робіт звичайно є:
• предметна компетентність журі (до складу журі повинні обов'язково входити фахівці з усіх предметів, що охоплюються проектами даної секції);
• всі учасники проектної роботи доклали зусиль, але не всі отримали місця й номінації.
У цьому випадку краще оприлюднити рейтингові оцінки всіх наведених проектів, щоб підсумковий бал за власний проект бачили й ті проектанти, які не отримали нагород.
Критерії оцінки повинні бути вибрані, виходячи з принципів оптимальності за кількістю (не більше 7-10) і доступності для учнів кожного віку.
Критерії повинні оцінювати якість не стільки презентації, скільки проекту в цілому.
Очевидно, що ці критерії повинні бути відомі всім проектантам задовго до захисту.
Наведемо переліки критеріїв, що використовувалися на проектному тижні.
Критерії оцінок, що використовувалися в практиці недержавної школи*:
1) самостійність роботи над проектом;
2) актуальність і значущість теми;
3) повнота розкриття теми;
4) оригінальність розв'язання проблеми;
5) артистизм і виразність виступу;
6) як розкритий зміст проекту в презентації;
7) використання засобів наочності, технічних засобів;
8) відповіді на запитання.
Критерії оцінок, що використовувалися в практиці державної школи:
1) важливість теми проекту;
2) глибина дослідження проблеми;
3) оригінальність запропонованих розв'язків;
4) якість виконання продукту;
5) переконливість презентації.
|